Трагічний, величний і вічний Василь Стус

Ярій, душе! Ярій, а не ридай,
У білій стужі сонце України.
А ти шукай червону тінь калини,
На чорних водах тінь її шукай,
Де жменька нас...

      

    "У суботу, 4 вересня, під час виступу автора фільму та його учасників, а потім після виступу Івана Дзюби, який не зміг сказати про групу арештів (його зіпхнули зі сцени, гукаючи, що людей не заарештовують), я виступив там також. Мене обурило брутальне поводження з Іваном Дзюбою...

    Я говорив з обуренням про те, що підозріливо приховувані арешти викликають гнітючу атмосферу, яка створилася в Києві, особливо щодо молодих митців. Ці підозріливі арешти створюють ґрунт для страшних аналогій. Тінь кривавого 1933 року надто близька, щоб не можна було реагувати на будь-які подібні симптоми. Чисто психологічно, чисто громадянськи я не міг стриматись. Я вважаю, що в таких умовах мовчанка є злочином...".

        У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року В. Стус помер. Містична знаменна дата: саме 4 верес­ня, тільки 1965 року, відбулася прем'єра "Тіней забутих предків", дата Василевого виступу, після якого почався двадцятилітній шлях на Голгофу.

   Василь Стус жив і загинув, аби український народ мав те, що Богом дано кожному народові – свободу, незалежність, право на рідну мову, історичну пам’ять, самобутню культуру.

    Василь Стус за своїм покликанням і з ласки Божої – поет, людина незламної волі, Герой України. Він не тільки непересічна, а й рідкісна своїм талантом і культурою людина - приклад синівської вірності своєму народові й самовідданої любові до Батьківщини. Василь Стус був і залишається сьогодні взірцем громадянського служіння. 

      Тривалий час поезія В. Стуса була недоступною читачеві, а сьогодні його вірші, літературно-критичні праці є національною гордістю нашого народу, великим духовним здобутком. Своєю творчістю Стус піднявся до вершин світової поезії. Його ім'я нині на вустах не лише у знавців української літератури, а усіх, кому дорога Україна. У 1991 році Василя Стуса посмертно відзначено Національною премією України імені Т. Г. Шевченка за збірку поезій «Дорога болю» (1990).

      У мантії лауреата Нобелівської премії, на жаль, не довелося постати Василю Стусу перед людством. Але його вірші в перекладах читають в усьому світі, їх давно знають і люблять. Їхня дорога була такою довгою лише до нашого читача.

     Усе життя йшов Стус до України, до свого народу, несучи на плечах хрест правди і сумління і знаючи, що сходить на Голгофу. Тепер він з нами навіки.
Вшановуючи 30-ті роковини з дня смерті Василя Стуса, у ЗОШ І-ІІ ступенів с.Котівка був проведений урок-пам'ять "Дорога болю".

   Гевко А.Ф. - учитель української мови та  літератури ЗОШ І-ІІ ступенів с.Котівка