
У білій стужі сонце України.
А ти шукай червону тінь калини,
На чорних водах тінь її шукай,
Де жменька нас...
"У
суботу, 4 вересня, під час виступу автора фільму та його учасників, а потім
після виступу Івана Дзюби, який не зміг сказати про групу арештів (його
зіпхнули зі сцени, гукаючи, що людей не заарештовують), я виступив там також.
Мене обурило брутальне поводження з Іваном Дзюбою...
Я говорив з обуренням про те, що підозріливо приховувані
арешти викликають гнітючу атмосферу, яка створилася в Києві, особливо щодо
молодих митців. Ці підозріливі арешти створюють ґрунт для страшних аналогій.
Тінь кривавого 1933 року надто близька, щоб не можна було реагувати на будь-які
подібні симптоми. Чисто психологічно, чисто громадянськи я не міг стриматись. Я вважаю, що в таких умовах мовчанка є злочином...".
У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року В. Стус помер. Містична знаменна дата:
саме 4 вересня, тільки 1965 року, відбулася прем'єра "Тіней забутих
предків", дата Василевого виступу, після якого почався двадцятилітній шлях
на Голгофу.
Василь Стус жив і загинув, аби український народ мав те, що Богом дано
кожному народові – свободу, незалежність, право на рідну мову, історичну
пам’ять, самобутню культуру.
Василь
Стус за своїм покликанням і з ласки Божої – поет, людина незламної волі, Герой
України. Він не тільки непересічна, а й рідкісна своїм талантом і культурою
людина - приклад синівської вірності своєму народові й самовідданої любові до
Батьківщини. Василь Стус був і залишається сьогодні взірцем громадянського
служіння.
Тривалий
час поезія В. Стуса була недоступною читачеві, а сьогодні його вірші,
літературно-критичні праці є національною гордістю нашого народу, великим
духовним здобутком. Своєю творчістю Стус піднявся до вершин світової поезії.
Його ім'я нині на вустах не лише у знавців української літератури, а усіх, кому
дорога Україна. У 1991 році Василя Стуса посмертно відзначено Національною
премією України імені Т. Г. Шевченка за збірку поезій «Дорога болю» (1990).
У мантії лауреата Нобелівської премії, на
жаль, не довелося постати Василю Стусу перед людством. Але його вірші в
перекладах читають в усьому світі, їх давно знають і люблять. Їхня дорога була
такою довгою лише до нашого читача.
Усе життя йшов Стус до України, до свого народу, несучи
на плечах хрест правди і сумління і знаючи, що сходить на Голгофу. Тепер він з
нами навіки.
Вшановуючи 30-ті роковини з дня смерті Василя Стуса, у ЗОШ І-ІІ ступенів с.Котівка був проведений урок-пам'ять "Дорога болю".
Гевко А.Ф. - учитель української мови та літератури ЗОШ І-ІІ ступенів с.Котівка

Вшановуючи 30-ті роковини з дня смерті Василя Стуса, у ЗОШ І-ІІ ступенів с.Котівка був проведений урок-пам'ять "Дорога болю".
Гевко А.Ф. - учитель української мови та літератури ЗОШ І-ІІ ступенів с.Котівка